(no subject)

[zapah_vody]

Не знаю звідки люди беруть цей слонячий спокій. Київ. Близьке передмістя. Практично всі сусіди живуть, не парячись війною. Одні мостять у подвір"ї величезний басейн, інші зводять ще один будинок - дорожезний зруб. Тих, хто щоденно "шашличить" з алкоголем і піснями, навіть не рахую.
Щодня відкриваю шафу з одягом, щоби позбутися іще якоїсь речі. Щоби коли доведеться, сміливо кинути те, що лишилося. Якби не донька, котрій потрібен традиційний комфорт, моя манія, підозрюю, давно дійшла б до критичної стадії. лишила б собі в хаті матрац для спання, холодильник і пральну машинку. А решту продала або віддала. Сьогодні увечері, щоби було зрозуміло, маю дві зустрічі, щоби віддати людям дещо з одягу та книжок.
Мабуть, все це - війна, моя депресія, звільнення з роботи і.т.д мусило статися, щоби в переповненій шлаком голові нарешті звільнилося місце для правильних думок.
Фухх..